Згідно з пунктом 3.3 Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад (Наказ МОН України від 20.02.2002 № 114 (у редакції наказу МОН України від 23.11.2009 № 1054)) навчальний заклад, який має статус експериментального навчального закладу регіонального або всеукраїнського рівня, спільно з науковим керівником звітує про перебіг і отримані результати відповідного етапу дослідно-експериментальної роботи. Звіт подається методисту ЛОІППО у відповідні строки в письмовій формі та включає опис виконання завдань й підкріплюється розробленими під час дослідно-експериментальної роботи програмами, посібниками, методичними розробками, іншими практичними матеріалами, які розкривають сутність виконаної роботи.
Для впорядкування та систематизації дослідно-експериментальної роботи навчальних закладів Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти пропонує надавати звіт за такою формою:
- Титульний лист (Додатки 1, 2).
- Звітний матеріал із перебігу та отримання результатів дослідно-експериментальної роботи за темою (Додатки 3, 4, 5). Надається наприкінці кожного етапу дослідно-експериментальної роботи за підписом наукового керівника та керівника навчального закладу.
- Звіт про результати дослідно-експериментальної роботи подається в письмовій формі та включає опис виконання завдань у відповідні строки та підкріплюється розробленими під час дослідно-експериментальної роботи програмами, посібниками, методичними розробками, іншими практичними матеріалами, які розкривають сутність виконаної роботи. Одночасно подається програма наступного етапу дослідно-експериментальної роботи.
Перелік документів, які подаються методисту ЛОІППО навчальним закладом, що має статус експериментально-навчального закладу регіонального (всеукраїнського) рівня:
- Наказ про проведення дослідно-експериментальної роботи та надання статусу експериментального навчального закладу регіонального рівня.
- Заявка про проведення дослідно-експериментальної роботи.
- Програма дослідно-експериментальної роботи.
- Реєстраційний паспорт експериментального закладу.
- Звіт.
Додаток 1
|
«ПОГОДЖЕНО» Завідувач МЦ ____________ підпис ПІБ _____________________
«___» ________________ 20_ р. |
«ЗАТВЕРДЖУЮ» Директор закладу _____________ підпис ПІБ ________________________
«___» ________________ 20_ р.
Науковий керівник ____________ ПІБ _________________________ |
ЗВІТ
про перебіг та отримання результатів дослідно-експериментальної роботи
за темою «Педагогічні умови впровадження в навчально-виховний процес енергозбережувальних технологій»
на базі Рубіжанської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 8 Рубіжанської міської ради Луганської області
на 2010–2015 роки»
__________________________________
етап дослідно-експериментальної роботи
Місто/ населений пункт проведення дослідження
Рік надання звіту
Додаток 2
|
«ПОГОДЖЕНО» Завідувач МЦ ____________ підпис ПІБ _____________________
«___» ________________ 20_ р. |
«ЗАТВЕРДЖУЮ» Директор закладу _____________ підпис ПІБ ________________________
«___» ________________ 20_ р.
Науковий керівник ____________ ПІБ _________________________ |
ЗВІТ
про перебіг та отримання результатів дослідно-експериментальної роботи
за темою «Педагогічні умови впровадження в навчально-виховний процес енергозбережувальних технологій»
на базі Рубіжанської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 8 Рубіжанської міської ради
Луганської області
на 2010–2015 роки»
м. Рубіжне
2015
Додаток 3
Структура звіту за результатами виконання
певного етапу дослідно-експериментальної роботи
- Назва, терміни та завдання відповідного етапу дослідно-експериментальної роботи згідно із завданнями програми.
- Звіт про виконання завдань етапу дослідження (результати подавати відповідно до послідовності завдань із зазначенням конкретно виконаної діяльності, отриманих результатів та підкріплення доказовими матеріалами).
- Використані діагностичні методики та технології: назва, автор (якщо етапом дослідження передбачається їх використання).
- Загальний висновок проведення етапу дослідно-експериментальної роботи.
- Звіт підписується директором навчального закладу та науковим керівником.
Додаток 4
Орієнтовна структура підсумкового звіту
про дослідно-експериментальну роботу
- Тема дослідно-експериментальної роботи та нормативні документи, якими вона затверджена.
- Терміни та завдання експериментального педагогічного дослідження.
- Очікувані результати експериментального дослідження відповідно до завдань кожного етапу програми.
- Звіт про виконання завдань кожного етапу програми.
- Використані діагностичні методики та технології (психодіагностики, соціометрія та ін.): назва, автор.
- Зведені результати моніторингу експериментальних і контрольних груп, які відображають зміни за весь період експериментального дослідження (таблиці, діаграми тощо).
- Підсумковий аналіз результатів моніторингу.
- Непередбачені результати.
- Короткі анотації до матеріалів, розроблених у ході дослідно-експериментальної роботи (методичні рекомендації, моделі, технології, методики, програми, підручники, посібники, робочі зошити тощо).
- Перелік основних друкованих праць за темою дослідно-експериментальної роботи.
- Висновок про доцільність упровадження у навчально-виховний процес.
- Підписує звіт директор навчального закладу, науковий керівник, завідувач методичного кабінету (центру).
- Додатки, що підтверджують виконання етапу. Додатки рекомендується систематизувати за напрямом діяльності.
Додаток 5
Видавнича діяльність, публікації
|
Назва праці |
Автор публікації |
Видання |
|
Навчально-дослідна діяльність як засіб формування дослідницьких умінь учнів |
Падун Н. О. |
Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки, 2012. – № 1. – С. 90–93. |
Термінологія та методична інформація для виконання
дослідно-експериментальної роботи
Об’єкт дослідження представляє собою цілісну систему або модель процесу пізнання дійсності. Фактично об’єкт – це те, що розглядається в дослідженні та зазначено в темі ДЕР. Об’єкт значно ширше за предмет дослідження, адже саме він є тим явищем, що породжує проблему. Тобто, якщо темою дослідження буде «Управління педагогічним процесом навчального закладу», то об’єктом дослідження буде цілісний педагогічний процес, адже саме він створює проблему управління навчальним закладом.
Основними об’єктами педагогічних досліджень можуть бути:
- простір навчального закладу;
- діяльність учителів та учнів;
- педагогічні стосунки між об’єктами і суб’єктами навчання та виховання;
- організація та управління навчально-виховним процесом;
- управління навчально-виховними закладами тощо.
Предмет дослідження – це аспект об’єкта дослідження, що вивчається у певному випадку та пов’язаний із метою дослідження. Предмет включає в себе ті сторони та властивості об’єкта, які в максимальній мірі відтворюють проблему і підлягають вивченню, тобто фіксує певні аспекти, елементи, зв’язки та відношення об’єкта, що розкриваються в процесі пошукової роботи. В одному об’єкті, залежно від поставленої мети, можна виділити декілька предметів дослідження. Тобто, якщо об’єктом дослідження виступає цілісний педагогічний процес, то предметом цього об’єкта може бути і формування моделі управління педагогічним процесом, і запровадження інноваційних технологій цілісного педагогічного процесу, і створення умов для забезпечення управління педагогічним процесом.
Предметом педагогічних досліджень можуть бути:
- мета освіти чи виховання;
- прогнозування результатів педагогічного процесу;
- зміст, форми й методи організації навчання та виховання;
- характеристики діяльності вчителя та учня;
- суперечності в навчально-виховному процесі;
- шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу;
- характер педагогічних вимог до організації навчання та виховання;
- педагогічні умови, особливості, тенденції розвитку освітніх процесів;
- педагогічні відносини між учасниками навчально-виховного процесу;
- діяльність і навчання учня та основні характеристики цього процесу.
Мета дослідження – те, що прагнуть досягти, що треба здійснити під час дослідження. Мета дослідження виступає з теми дослідно-експериментальної роботи, тобто передбачає результат діяльності та шляхи реалізації за допомогою певних методів дослідження, засобів і форм. Мета виступає як спосіб інтеграції різних дій людини в деяку послідовність, систему. Аналіз цілеспрямованої діяльності передбачає виявлення невідповідності між наявною життєвою ситуацією і метою; здійснення мети є процесом подолання цієї невідповідності. Формулювання мети ДЕР повинно бути лаконічним та зрозумілим.
Метою дослідно-експериментальної роботи навчальних закладів може бути:
- розробка методики чи методичної системи;
- розробка та впровадження засобів;
- експериментальна перевірка;
- формування моделі;
- створення умов;
- запровадження інноваційної системи;
- педагогічне обґрунтування методів чи засобів та ін.
Відповідно до мети формуються завдання дослідно-експериментальної роботи. Завдання дослідження виходять з аналізу розроблення об’єкта, зазначеного в меті. Завдання дослідно-експериментальної роботи схожі на план дій, яким буде відбуватися ДЕР, а отже зайвих завдань не повинно бути. Завдань повинно бути достатньо для досягнення мети. Тому, як правило, у ДЕР їх кількість повинна бути не менше 4 та не більше 8. Саме формування завдань ДЕР дозволить краще спланувати методи, якими буде досягатися мета, визначити найбільш важкі ділянки дослідно-експериментальної роботи та правильно зазначити етапи проведення експерименту. До основних завдань практично всіх досліджень слід віднести такі формулювання: здійснити…, сформувати…, розкрити…, виявити…, визначити.., встановити.., науково обґрунтувати…, розробити…, сприяти…, створити…, проаналізувати…, дослідити…, прослідкувати.
Теоретико-методологічна основа експериментальної роботи складається із нормативно-правової, джерельної та теоретико-дослідницької бази. Розкриття нормативно-правових актів, науково-педагогічних досліджень, технологій дає змогу теоретично та юридично обґрунтувати експериментальну роботу, сформувати гіпотезу експерименту.
Методи дослідження – це шлях досягнення мети. Метод наукового дослідження може бути визначений як сукупність систематизованих пізнавальних операцій, які диктуються предметом і метою наукового дослідження. Він постає в сукупності трьох фаз: фази дослідження (виявляються нові об’єктивні процеси або нові аспекти відомих процесів); фази доказу (встановлення раціонального факту залучених результатів й експериментального їх підтвердження); фази пояснення (якщо результати перетворюються на матеріал нових досліджень). Існує багато методів наукового дослідження, серед яких відрізняють загальнонаукові методи, конкретно-наукові методи та міжнаукові методи. Загальнонаукові методи застосовуються в усіх видах і на всіх етапах наукових досліджень, тоді як конкретно-наукові та міжнаукові становлять інтерес тільки для спеціалістів певної науки чи суміжних наук. Крім того методи ще поділяються на теоретичні та емпіричні. У сукупності вони використовуються в теоретико-практичних дослідженнях, а отже повинні враховуватися під час дослідно-експериментальної діяльності.
Обираючи методи дослідження, дослідник повинен враховувати наступне: 1) жоден із методів не є універсальним, але має чітко окреслені пізнавальні можливості; 2) надійність методів забезпечується не тільки їх обґрунтованістю, але і правилами застосування; 3) оперативність та економність дослідження не повинні забезпечуватись на шкоду якості даних; 4) обґрунтування методу припускає розробку або підбір такого методу, який максимально відповідає поставленому завданню, не потребує значних витрат для своєї реалізації.
Аналіз і синтез – у найзагальнішому значенні – два взаємопов’язаних процеси уявного чи фактичного розкладання цілого на складові частини і об’єднання окремих частин у ціле. Аналіз і синтез – взаємообумовлені логічні методи наукового дослідження, що виникли на основі практичної діяльності людей, їхнього досвіду. Аналіз і синтез тісно пов’язані в будь-якому науковому дослідженні. Отже, використання одного методу неможливе без використання іншого. Єдність аналізу і синтезу забезпечує об’єктивне, адекватне пізнання дійсності і разом із тим відображає єдність протилежностей у відношенні до взаємозв’язку одиничного (окремого) і загального. Аналіз – метод пізнання, який дозволяє розкладати предмети дослідження на складові частини. Синтез, на противагу аналізу, дає можливість об’єднувати окремі частини чи сторони об’єкта в єдине ціле.
Розкладання цілого на складові частини дає можливість виявити будову досліджуваного об’єкта, його структуру; розкладання складного явища на більш прості елементи дозволяє відокремити суттєве від несуттєвого, складне звести до простого. Аналіз і синтез багато важать у процесі пізнання і здійснюються на всіх його етапах. Існує багато видів аналізу і синтезу, а саме: прямий (емпіричний) метод використовують для виділення окремих частин об’єкта, виявлення його властивостей, простіших змін тощо; поворотний (елементарно-теоретичний) метод базується на уявленнях про причинно-наслідкові зв’язки різноманітних явищ; структурно-генетичний метод виділяє в складному явищі ті елементи, що найбільше впливають на всі інші характеристики об’єкта.
Індукція – метод дослідження, який передбачає, що загальний висновок про характеристики множини елементів роблять на підставі вивчення цих характеристик якоїсь частини елементів цієї множини. Індукція забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень.
У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, коли висновок про характеристики будь-якого елемента множини робиться на підставі загальних характеристик усієї множини.
Загальнонаукові методи індукції та дедукції широко використовують окремі методи формальної логіки: єдиної схожості (припускається, що єдина схожа обставина є причиною досліджуваного явища); єдиної відмінності (припускається, що єдина різниця обставин є причиною явища); супутніх змін (зміна в одному явищі приводить до зміни в іншому, бо ці явища перебувають у причинному зв’язку); залишків (коли відомо, що деякі зі сукупності окремих обставин є причиною частини явищ, то залишок цього явища зумовлений рештою обставин).
Метод аналогії дає змогу зробити висновок про предмет або явище на підставі його схожості з іншими, уже відомими. Звичайна схема умовиводу за аналогією: об’єкту А притаманні ознаки a, b, c, d, e; об’єкту В притаманні ознаки b, c, d, e; отже, об’єкту В, ймовірно, притаманна ознака а. Аналогія, якщо розглядати її ізольовано, не має значної доказової сили не тільки тому, що висновок її може бути лише ймовірнісним, але й тому, що ступінь цієї ймовірності може бути дуже низьким у результаті випадкової схожості або фіксації несуттєвих ознак об’єктів порівняння. Із метою підвищення ймовірності висновку за аналогією висувають такі вимоги:
- аналогія повинна базуватися на суттєвих ознаках і якнайбільшій кількості схожих характеристик об’єктів порівняння;
- зв’язок ознаки, щодо якої робиться висновок, зі знайденими в об’єктах загальними ознаками має бути дуже тісним;
- аналогія не повинна призводити до висновку про схожість об’єктів у всіх ознаках;
- висновок за аналогією повинен доповнюватися дослідженням відмінностей і доказами того, що ці відмінності не можуть слугувати основою відмови від висновків за аналогією.
Моделювання – непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об’єктів пізнання, який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження. Суть моделювання полягає в заміщенні досліджуваного об’єкта іншим, спеціально для цього створеним. Під моделлю розуміють уявну або матеріально реалізовану систему, котра, відображаючи чи відтворюючи об’єкт дослідження, здатна замістити його так, що вона сама стає джерелом інформації про об’єкт пізнання. Метод моделювання передбачає постановку мети, вибір або створення моделі, дослідження на моделі об’єкта пізнання, перенесення знань із моделі на оригінал завдяки суттєвій подібності і несуттєвій відмінності між ними. Метод системного моделювання має такі різновиди:
- Атрибутивне моделювання, спрямоване на систематизацію інформації про властивості об’єктів. При цьому використовують різноманітні класифікації, матриці, таблиці, які дають змогу систематизувати властивості об’єктів, виділити серед них головні та другорядні.
- Структурне моделювання, що забезпечує представлення структури об’єкта або процесу моделювання.
- Організаційне моделювання, яке передбачає вивчення організації системи.
- Функціональне моделювання, орієнтоване на побудову і дослідження функцій явища, що вивчається.
- Структурно-функціональне моделювання ставить перед собою за мету дослідження взаємозв’язку структури і функції об’єкта або процесу, що вивчається.
- Вітальне моделювання спрямоване на уявлення і вивчення тих або інших етапів життєвого шляху системи.
Абстрагування – розумове відокремлення від низки несуттєвих властивостей, зв’язків, відносин предметів і виділення окремих ознак об’єкта для дослідження. Процес абстрагування здійснюється двома етапами. На першому етапі вивчають характеристики об’єкта і поділяють на суттєві і несуттєві. На другому – об’єкт дослідження заміняють іншим, простішим, що становить спрощену модель, яка зберігає головне в складному. Розрізняють такі види абстрагування:
- ототожнення (створення нових понять через об’єднання предметів або явищ, пов’язаних за своїми властивостями, в особливий клас);
- ізолювання (відокремлення властивостей, нерозривно пов’язаних із предметами);
- конструктивізація (відокремлення від невизначеності меж реальних об’єктів);
- припущення про потенційне здійснення.
Конкретизація – дає змогу вивчати предмети або явища в усій різнобічності реального їх існування. Досліджується стан об’єктів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку.
Метод екстраполяції – це розповсюдження яких-небудь закономірностей або тенденцій досліджуваного об’єкта, які спостерігаються на певному часовому інтервалі, на інший часовий інтервал. Основна його функція – прогностична. Широко використовується в економічній науці. Прогнозуються темпи росту показників різних галузей промисловості, чисельності кадрів, ріст інформації, розміри капіталовкладень. У педагогіці метод екстраполяції використовується при складанні навчальних планів, програм, професіограм, кваліфікаційних характеристик навчально-виховного процесу. Цей метод використовується на двох рівнях:
– якісному або описовому;
– кількісному або статистичному.
Суть методу екстраполяції на якісному рівні – вивчення історії об’єкта, що прогнозується, і перенесення закономірностей його розвитку в минулому і теперішньому на майбутнє. На кількісному рівні екстраполяція являє собою процедуру встановлення значення функції в точках f(x), що лежать поза інтервалом, по відомих значенням функції f(x0)<xl<xn, що лежать у середині інтервалу. Виходячи з цього, прогностична екстраполяція в більшості випадків проводиться для статистичного встановлення тенденцій зміни кількісних характеристик об’єкта, що прогнозується.
Метод узагальнення є одним з основних засобів для створення нових наукових понять, формулювання законів і теорій. Він становить логічний процес переходу від окремого до загального, виділення поняття, яке визначає те загальне, що характеризує об’єкти певного класу. Отримання узагальненого знання означає глибше відображення дійсності, проникнення в її суть.
Метод системного аналізу – вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма чинниками, які впливають на його функціонування.
Історичний метод передбачає дослідження виникнення, формування і розвитку об’єктів у хронологічній послідовності, у результаті чого створюються додаткові знання про об’єкт дослідження в процесі його розвитку.
Спостереження – це безпосереднє сприйняття людиною предметів та явищ зовнішнього світу. Наукове спостереження характеризується низкою особливостей порівняно з буденним спостереженням:
- Спостереження має бути спрямоване на істотні сфери, тобто на такі обставини, які є істотними для об’єкта.
- Спостереження має проводитися цілеспрямовано, організовано й систематизовано. Потреба в цьому визначається тим, що, з одного боку, саме спостереження є сукупністю певних простих процедур, а з другого боку, об’єкт спостереження відрізняється величезною різноманітністю властивостей, серед яких небезпечно втратити властивості, суттєві для дослідження.
- Спостереження характеризується широтою і глибиною. Широта спостереження передбачає фіксацію якомога більшої кількості властивостей об’єкта, а глибина – виділення найбільш значущих властивостей.
- Результати спостереження мають чітко фіксуватися і без особливих зусиль піддаватися відтворенню.
- Спостереження й обробка його результатів потребують об’єктивності від дослідника.
Істотним недоліком, який обмежує застосування цього методу в педагогічних дослідженнях, є частковий характер, локальність спостережуваних явищ. Дослідник може спостерігати за діяльністю тільки невеликої групи людей. У зв’язку з цим постає питання про репрезентативність отриманої інформації. Спостерігаючи за діями респондентів, можна зафіксувати зовнішні ознаки поведінки, а не спонукальні мотиви й цілі діяльності. Можлива й зміна поведінки людей у разі, коли вони знають, що за ними спостерігають, а також зміна позицій та установок спостерігача під впливом спостережуваних.
Спостереження є дуже ефективним у розвідувальному дослідженні, при ускладненнях із формулюванням гіпотез і для уточнення головних висновків.
У педагогічних дослідженнях виокремлюють спостереження таких різновидів:
а) включене та невключене спостереження;
б) відкрите та інкогніто;
в) стандартизоване та нестандартизоване;
г) польове та лабораторне;
д) ситуативне, періодичне та лонгітюдне.
Експеримент – це такий метод вивчення об’єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей. Сам термін "експеримент" означає науково поставлений дослід, спостереження досліджуваного явища в певних умовах, що дозволяють спостерігати за ним і багаторазово відтворювати його при повторенні цих умов. Науковий експеримент – це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників об’єкта внаслідок дії на нього певних керованих і контрольованих чинників (змінних). Зазначене вище вимагає науково поставленого досліду, тобто спостереження досліджуваного об’єкта в певних умовах, контрольовану їх зміну і багаторазове відтворення у випадку необхідності. Експеримент, як правило, передує теорії, вважається основою теоретичного знання, критерієм його істинності. Водночас мають місце випадки, коли експериментальне дослідження виконується з метою підтвердження чи спростування певних теоретичних положень. Потрібно також вказати на виняткове значення експериментального методу дослідження в тих наукових галузях, які перебувають на етапі становлення. Педагогічні знання, не маючи під собою надійного і стрункого теоретичного фундаменту, здобуваються переважно емпіричним шляхом і перевіряються на практиці. Водночас із розвитком науки і техніки сфера експерименту значно розширюється, охоплюючи все більшу сукупність об’єктів оточуючого світу. У методологічному відношенні експеримент передбачає перехід дослідника від пасивного до активного способу діяльності.
Науково-педагогічні принципи ДЕР – це вихідні положення теорії чи вчення, що вказують шлях до мети, а не саму мету. Принципи вже заздалегідь вказують, у яких межах буде проводиться перевірка висунутої гіпотези, що дозволяє відразу відкинути все зайве в дослідно-експериментальній роботі. Основними методологічними принципами науково-педагогічної діяльності є принципи об’єктивності, сутнісного аналізу, концептуальної єдності дослідження, принцип динамічності та статичності, історичний принцип, генетичний принцип та їх варіації.
Принцип об’єктивності – головний принцип науково-педагогічної роботи, що передбачає всебічне врахування факторів, які створюють ті чи інші умови для розвитку явища, адекватності дослідницьких підходів і засобів, які дозволяють отримати істинні знання про об’єкт дослідження без суб’єктивного детермінізму, однобічності й упередженості в підборі та оцінці фактів. Принцип об’єктивності ставить вимогу доказовості, обґрунтованості вихідних засновків, логіки дослідження і його висновків.
Принцип сутнісного аналізу передбачає співвіднесення у досліджуваних явищах зовнішнього, особливого й одиничного, а також проникнення в їх (досліджуваних явищ) внутрішню структуру, розкриття законів їх застосування і функціонування, умов і факторів їх розвитку, можливостей цілеспрямованої їх зміни.
Генетичний принцип. Його суттю є розгляд факту або явища на основі аналізу умов його проходження, подальшого розвитку, виявлення моментів зміни одного рівня функціонування та ін., наприклад, з’ясування генетичних і соціальних передумов виникнення індивідуальних психологічних особливостей людини в онтогенезі.
Принцип історичного вимагає в кожному дослідженні поєднувати вивчення історії об’єкта і теорії та перспективу його розвитку. Із цього принципу випливає вимога наступності, урахування нагромадженого досвіду, традицій, наукових досягнень минулого.
Принцип концептуальної єдності дослідження – коли дослідник не захищає, не проводить послідовно певної концепції, не виробляє її сам або не приєднується до однієї з наявних, йому не вдається досягти єдності й логічної несуперечливості підходів і оцінок. Даний принцип – це не що інше, як єдність визначеного, що його вважають за правильне, і невизначеного, мінливого. Це відрізняє його від упередженості.
Принцип комплексного використання методів дослідження – під час застосування одного-двох методів дослідження існує велика ймовірність неточності. Тільки комплексний підхід може дати об’єктивне уявлення про досліджуване явище.
Принцип єдності вивчення і виховання особистості полягає в тому, щоб перетворити методи вивчення суб’єктів навчально-виховного процесу в методи їх вдосконалення. Підстави для цього типу досліджень такі: особистість найбільш об’єктивно виявляється в діяльності, але саме в діяльності вона і формується; бесіда використовується і для вивчення, і для виховання учасників навчально-виховного процесу.
Принцип педагогічної ефективності орієнтує на позитивну кінцеву мету. Із безлічі проблем треба вибирати найбільш актуальні для сучасної педагогічної практики, а не тільки ті, які захоплюють дослідника і дають йому змогу розкрити свої здібності. У ході дослідження водночас із виявленням сутності явища необхідно перевіряти ефективність використаних методів навчання і виховання, застосовувати нові методи та прийоми роботи, порівнювати їх зі старими, поліпшувати їх. Нарешті, у висновках педагогічного дослідження доцільно давати практичні, методичні рекомендації з підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Це підсилює практичну значущість і ефективність педагогічних досліджень.
Принцип поєднання сущого і належного полягає в обов’язковому співвіднесенні плану належного і плану сущого (істотного), пояснювальних і прогностичних елементів у кожному дослідженні, що не виключає можливості досліджень, у яких одна зі сторін чи функцій виступає як провідна. Будь-яке з явищ можна правильно зрозуміти й оцінити лише в співставленні із нормою або ідеалом, а будь-яку перспективу не можна обґрунтувати й зрозуміти без співвіднесення з існуючим, без урахування сучасної теорії і реальної практики. Єдність сущого і належного дає можливість уникати як гіпертрофованих чи спекулятивних побудов, відірваних від практики і її реальних можливостей, так і вузько емпіричних побудов, позбавлених творчої глибини і перспективи.
Принцип розвитку вимагає розглядати явища в постійних змінах, русі, у постійному розв’язанні суперечностей під впливом системи внутрішніх і зовнішніх детермінант. Принцип розвитку розглядається зазвичай у двох аспектах: історичний розвиток особистості від її зародження до сучасного стану – філогенез, і розвиток особистості конкретної людини – онтогонез. Крім того, можна і необхідно розглядати розвиток різних компонентів особистості – спрямованості, характеру, інших особистісних якостей. Природно, що ефективність педагогічних впливів значною мірою залежить від того, наскільки повно і точно враховується розвиток майбутнього фахівця, на якого впливають, наскільки точно враховується розвиток педагогічної системи.
Особливе значення має принцип активної діяльності особистості, який орієнтує дослідника на те, що не лише навколишнє середовище формує особистість, а й особистість активно пізнає та перетворює навколишній світ. Цей принцип передбачає розгляд усіх змін в особистості через призму її діяльності. Вплив діяльності на особистість величезний. Поза діяльністю немає людини, але суть людини не вичерпується нею і не може бути зведена до неї і повністю з нею ототожнена. Педагогічні впливи на особистість повинні враховувати характер її діяльності, і нерідко найбільш ефективний вплив полягає в зміні корекції тієї чи іншої діяльності людини.
Тематичний тезаурус
Дослідження:
1) ретельний науковий розгляд із метою пізнання, виявлення чогось;
2) наукова праця, у якій досліджується яке-небудь питання.
Дослідження (педагогічне) – процес і результат наукового дослідження якогось класу педагогічних явищ і процесів; хід вирішення педагогічної проблеми із застосуванням наукових методів і досягнень науки, що включає етапи постановки завдання й аналізу умов для її вирішення, формулювання гіпотези, планування й організації експерименту, проведення експерименту, аналізу й узагальнення отриманих результатів, формулювання нових фактів і закономірностей, упровадження отриманих результатів; наукова праця педагога-дослідника.
Емпіричне дослідження − встановлення нових фактів науки, і на основі їх узагальнення формулювання емпіричних закономірностей.
Теоретичне дослідження − розробка основних, загальних педагогічних закономірностей для пояснення раніше відкритих фактів, а також передбачення майбутніх подій і фактів; пов’язане з вдосконаленням та розвитком понятійного апарату галузі науки та спрямоване на всебічне пізнання об’єктивної реальності в її суттєвих зв’язках та закономірностях.
Методологічне дослідження − формулювання на базі емпіричних і теоретичних досліджень загальних принципів і методів дослідження педагогічних явищ, побудова теорії.
Наукове дослідження :
1) це процес дослідження певного об’єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання в практичній діяльності людей;
2) діяльність, свідомо спрямована на отримання нового наукового продукту, що є оригінальним, неповторним, суспільно значущим.
Наукове педагогічне дослідження − процес формування нових педагогічних знань, один із видів пізнавальної діяльності, спрямованої на розкриття об’єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.
Наукова ідея − форма відображення в думці нового розуміння об’єктивної реальності.
Тема дослідження − відображає основний зміст (проблему і питання) наукової роботи і визначається її кінцевим результатом; висловлений одним реченням зміст дослідження.
Мета дослідження − методологічна характеристика дослідження; уявлення про результат. Ставлячи перед собою ціль, дослідник уявляє собі, який результат він має намір одержати, яким буде цей результат.
Гіпотеза дослідження (від грец. hypothesis − підстава, припущення) − методологічна характеристика дослідження, наукове припущення, висунуте для пояснення якого-небудь явища; потребує перевірки на практиці і теоретичного обґрунтування для того, щоб стати достовірним науковим знанням. Від простого припущення гіпотеза відрізняється декількома ознаками. До них відносяться:
а) відповідність фактам, на основі яких і для обґрунтування яких вона створена;
б) можливість перевірки;
в) можливість співвідношення до широкого кола явищ;
г) відносна простота.
Завдання дослідження — його конкретизована мета.
Завдання дослідження:
а) вирішення певних теоретичних питань, що є загальною проблемою (наприклад, з’ясування сутності дидактичного явища, удосконалення його визначення, дослідження ознак);
б) експериментальне вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.;
в) обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого завдання;
г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності;
ґ) вироблення методичних рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці. У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Етапи дослідження − складові частини дослідницької діяльності, які виконуються протягом певного заданого проміжку часу і закінчуються якісними та кількісними змінами певних сторін цієї діяльності.
Програма дослідження − фактично розширений план дослідження, що показує його логічну послідовність. Кожний пункт програми відображає зміст дослідження.
Методика дослідження − перелік прийомів, способів, за допомогою яких будуть розв’язуватися завдання дослідження, перевірка наукової гіпотези, одержання достовірних наукових фактів; показує, як (яким чином, шляхом, методом, способом чи прийомом) слід здійснювати розв’язок задач дослідження в кожному пункті його програми.
Наукові положення − це виражені у вигляді чітких формулювань основні наукові ідеї, як прийняті за основу при виконанні дослідження, так і знову висунуті автором. Серед наукових положень виділяють вихідні посилання та наукові результати.
Вихідні посилання − наукові положення, що є відправними (початковими, граничними) при виконанні дослідження. До характерних типів вихідних посилань належать:
- поняття − цілісна сукупність судження про найбільш істотні ознаки об’єкта дослідження;
- об’єкт дослідження − процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і вибране для вивчення;
- предмет дослідження − те, що знаходиться в межах об’єкта й визначає тему дослідження;
- категорія − основне поняття, що відбиває найбільш загальні зв’язки, сторони, співвідношення явищ дійсності й пізнання;
- термін − гранично коротке словесне відображення поняття;
- визначення − розширене словесне відображення поняття, що дається, як правило, у вигляді одного розповідного речення;
- гіпотеза − припущення, при якому на основі глибокого емпіричного чи теоретичного дослідження робиться висновок про існування процесу, властивості обєкта чи про причину явища, причому цей висновок ще не можна вважати цілком доведеним;
- принцип − основне вихідне положення теорії, навчання, науки, світогляду тощо;
- правило-положення, у якому відбита закономірність, стійке співвідношення яких-небудь явищ;
- математичні пропозиції − різні розрахунково-логічні обґрунтування та докази (у найпростішому вигляді − ланцюжок взаємозалежних співвідношень, а в найбільш розгорнутому вигляді − та чи інша сукупність взаємозалежних теорем, лем, аксіом і подібних суворих математичних пропозицій);
- допущення − припущення, покладені в основу спрощення реального об’єкта (процесу), що використовуються при дослідженні.
Рамки (межі) дослідження − допущення й обмеження, що характеризують межі, які визначають масштаб дослідження загалом (за часом, простором, за вихідними даними).
Дослідна робота педагога − удосконалення масової педагогічної практики на основі інтуїції педагога без наукового обмеження умов, відбору й обґрунтування критеріїв оцінки результатів.
Дослідно-експериментальна робота − поєднання пошуку найбільш ефективної педагогічної системи через дослідну роботу, розробку програми експерименту та її реалізацію, включаючи і процес удосконалення масової педагогічної практики на основі отриманих результатів експерименту.
Дослідник − той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, відстеженням чого-небудь.
Дослідницька діяльність − особливий вид діяльності педагога, відмінної від дидактичної, виховної й наближеної до наукової за своїм складом, функціями та технологіями виконання. Дослідницька діяльність:
- забезпечує загальний розвиток освітньої установи, її рух до вищої якості освіти за рахунок використання резервів науки;
- є функцією вчителя, виконання якої забезпечується всією організацією діяльності школи і яка пронизує виконання всіх інших функцій, підвищуючи їх якість;
- є засобом зростання як професіоналізму вчителя, так і кваліфікаційного статусу, що забезпечує йому педагогічну кар’єру.
Науково-дослідна діяльність − один із видів діяльності педагога, спрямований на пізнання й перетворення педагогічної реальності на основі досягнень педагогічної науки та застосування наукових методів; результатом цього виду діяльності є отримання нового педагогічного знання та досвіду й розвиток методологічної культури педагога-дослідника.
Впроваджувально-дослідницька діяльність − пристосування та інтеграція наукових ідей, принципів, змісту освіти, освітніх технологій до умов конкретної школи.
Пошуково-дослідницька діяльність:
1) діяльність, пов’язана із самостійною розробкою як самої ідеї, так і способів її практичної реалізації;
2) полягає у створенні нового наукового продукту чи нового предмета педагогічної діяльності, який може бути описаний науково.
Експеримент:
1) Спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування, форма пізнання, один з основних методів наукового дослідження, у якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв’язків між явищами. Важливими характеристиками експерименту є його надійність та валідність.
2) Один з основних методів наукового дослідження, у якому вивчення явищ відбувається за допомогою вибраних чи штучно створених умов.
3) Намагання, спроба створити щось яким-небудь способом.
Експеримент педагогічний – науково поставлений дослід у галузі навчальної чи виховної роботи, спостереження досліджуваного педагогічного явища в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах.
Лабораторний експеримент – упровадження в практику якої-небудь ідеї в спеціально створених умовах, вільних від стороннього впливу.
Природний експеримент – упровадження якої-небудь педагогічної інновації в практику роботи школи.
Експериментальний загальноосвітній навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад, у якому здійснюється дослідно-експериментальна робота з перевірки результативності та можливості застосування педагогічних й управлінських інновацій.
Інновація – це кінцевий продукт застосування новизни з метою зміни об’єкта управління та забезпечення економічного, соціального, науково-технічного, екологічного й іншого ефектів.
Педагогічні інновації – нововведення в педагогічній системі, які поліпшують розвиток (перебіг) і результати навчально-виховного процесу.
Інноваційна освітня діяльність:
1) експериментування, розробка, апробація, упровадження, розповсюдження освітніх інновацій (нововведень);
2) процес внесення якісно нових елементів в освіту.
Педагог-дослідник – найвищий рівень педагогічної майстерності, коли діяльність учителя має характер науково-педагогічного дослідження.
Проблема:
1) питання чи комплекс питань, які об’єктивно виникають у ході розвитку пізнання і розв’язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес;
2) невідома частина суперечності, яка може бути розкрита в процесі дослідження.
Проблемна ситуація − це опис конкретної педагогічної ситуації, у якій виявляється суперечність.
Проблемне питання − це питання, сформульоване щодо можливості дослідити той чи інший предмет пізнання, ще невідомий науці.
Проблемна задача − це позначення (виділення) передбачуваного результату дослідження.
